Регіони України надовго та глибоко зранені війною. 

Втрачено сотні людських життів, героїв, які були добрими татами, усміхненими мамами, найбільш зацілованими дітьми, щирими бабусями та дідусями.

І саме з тієї причини, що багатьом не дали можливості прокинутись наступного ранку, ми маємо берегти цю пам’ять.

Піддаючись людській природі, ми звикаємо, знаходячись вже в умовно спокійних містах, життя стає рутинним, зі звичними радощами, режимом сну, робочими проблемами й іншими маленькими турботами.

А ще рік тому, прокинувшись, ми не знали, що нас чекає. Але треба пам’ятати, не для того, щоб жити у страху. 

А, щоб жити у свободі, берегти та знати ціну спокою, виховувати своїх дітей із моральними цінностями та повагою до вибореного. 

Нагадаємо, що з населення України, ми стали громадянами, відбулось загострення національної свідомості.

Треба не дати цій свідомості знов заснути, бо впоратись минулого березня ми змогли завдяки великому об’єднанню, а ще багато міст чекають на своїх героїв. 

І там буває страшно, гучно та боляче досі.

#МістаГероїв – це міста конкретних людей, які проявили свою сміливість, не залишили близьких та вірили в Україну, а тому змогли перемагати.